Школа..безтурботні шкільні роки...якось швидко все закінчилось...відійшло у минуле,яке вже не зміниш і не повернеш...важко і сумно...важко увідомлювати,що шкільне життя позаду,і дуже сумно від думки,що так швидко і непомітно промайне і наше життя.Йде рік за роком і з пам"яті стираються шкільні події,залишаються лише найяскравіші,найприємніші і незвичні.
Хоча в мене був і недружній клас,але багато подій,які відбувалися в ньому,закарбувалися в моїй пам"яті ,напевно на все життя.Ніколи не забуду нашу керівничку,тому що це була дійсно унікальна людинаю.Кожен день від неї можна було чекати несподіванок приємних і недуже.Але застосовуючи на нас свої ,часом,нетрадиційні методи виховання,вона намагалась зробити нас Людьми,щоб ми не стали істотами,які керуються тваринними інстинктами,що є,нажаль,типовим в наш час.
...Пам"ятаю Зиму,коли на подвір"ї школи лежало багато снігу,ми виходили на двір,знаючи що хлопці зараз нас засиплять тим снігом,напевно через це ми і виходили,в цьому був якийсь азарт.Після цього мокрі і замерзлі поверталися в клас і жалілися на хлопців керівничці.
...А одного разу мої 2 однокласники,заховались в шкафчик і пів уроку просиділи там,потім дверка якось відкрилась і вони повипадали звідти...ото було сміху,вчителька була в шоці.
...Не забуду лавку,на яку ми вилазили,бо не доставали до дошки,яка була надто високо прикріплена,те саме,до речі,робили і вчителі.Чого тільки не траплялось з тою лавкою і людьми які вилазили на неї.
Можна згадувати..згадувати...і згадувати,відтворювати в пам"яті шкільні події,а от повернути їх ми не в змозі,що ж таке життя,і нам не залишається нічого,крім того,що грати за його правилами.
А ви сумуєте за школою?Розкажіть про свої шкільні пригоди.
А ті,хто ще вчиться в школі,насолоджуйтесь цими роками поки є час.